###«Бременський музикант» - розвіювання міфу геніальності? ###
Напередодні чемпіонату вболівальники в Кривому Розі, ніби манни небесної, чекали нових звершень від своїх улюбленців. Пам'ятаючи довершену за своєю емоційністю рятівну кінцівку попереднього чемпіонату, ковалем нових успіхів «Кривбасу», як і раніше, мав стати Юрій Максимов. Утім, із самого початку першості байку про неосяжний талант наставника почали спростовувати своєю грою футболісти криворізького клубу. Гравці, до слова, були суто «тренерськими»... Ті ще руйнівники міфів, скажу я вам, — схоже, на одного геніального молодого тренера в Україні таки поменшало.
Закрутилась карусель — випали всі зуби
Літня підготовка команди закінчилася цілком прогнозовано — «Кривбас» значно оновився, зробивши ставку на українських футболістів. Такий підхід став характерним для Максимова, який неодноразово повторював, що з легіонерами не хоче мати справу. Але реформації команди передували такі слова Юрія Вільйовича: «...Суттєво нічого не зміниться, проведемо тільки лазерну селекцію. Зараз, наприклад, ведемо переговори з кількома гравцями».
Ось на що перетворилася «лазерна»:
Пішли: 11 футболістів — Каніболоцький, Льопа, Бартулович, Федорчук (усі — «Дніпро», пішли як вільні агенти), Морозюк («Динамо», вільний агент, пізніше — «Металург» Д), Опря, Булку, Бюлюкбаші, Хіді, Івашкевічюс (всім надано статус вільних агентів), Аголлі («Карабах», оренда).
Прийшли: 15 футболістів — Штанько, Васильєв, Рожок, Куценко, Валєєв, Іващенко (усі — «Оболонь»), Боровик, Климавічюс, Гоцирідзе, Каверін (усі — «Дніпро», оренда), Петров, Лещенко, Стретович, Воронков (усі — «Динамо», оренда), Шумилін («Сибір»).
І тренер, без вагань, довірився гравцям, які прийшли в команду, про що яскраво свідчить статистика: Євген Боровик, Олександр Іващенко та Ринар Валєєв поруч з капітаном лідирують у команді за проведеним на футбольному полі ігровим часом.
Чи виправдав хтось із новачків сподівання тренера?
Іващенко: 4 м'ячі (2 із пенальті) у 18 матчах — як завжди, активний нападник забивав з гри лише двічі.
Воронков (Андрія сміливо можна віднести до списку футболістів, які вже були в команді, втім, нападник продовжив орендну угоду з «Кривбасом» завдяки саме великому бажанню тренера бачити білоруса в складі свого колективу)- 5 м'ячів у 14 матчах — результат непоганий, але Андрій не грав на тому рівні, до якого звикли вболівальники за його виступами в сезоні-2009/10.
Загалом, до нападників «Кривбасу» претензій мало би бути найменше — підтримку півзахисту вони якщо й отримували, то досить кволу та нестабільну. 18 забитих м'ячів (четвертий знизу результат, як і позиція команди в чемпіонаті) — заслуга, в першу чергу, трьох футболістів — до двох основних нападників долучився капітан Олександр Максимов зі своїми п'ятьма голами.
Гра півзахисту команди в першій частині чемпіонату викликає найбільше запитань. Повністю провалена гра на флангах частково поліпшилася посеред чемпіонату, коли тренер на лівий край випустив нікому не відомого Хомченовського. Спочатку Дмитро влився в колектив, мов добре витримане вино в горлянку запеклому дегустатору, але потім стала помітною тенденція, за якої Дмитро дедалі рідше отримував м'яч від партнерів...
На правий фланг у кінцівці першості став виходити Костишин, який зумів принаймні нормалізувати гру праворуч. На більше Руслан навряд чи був здатний, з огляду на вік та значні прогалини щодо ігрової практики. Таким чином, стосовно флангових півзахисників наставник фактично визнав свою помилку — Валєєв та Гоцирідзе (грав на початку чемпіонату) на флангах мали справді зухвалий та, водночас, незграбний, неефективний вигляд. Лише Максимов праворуч у напівобороні вирізнявся солідністю. Звідси й всі біди команди — Юрій Вільйович привів «своїх» гравців, яких він так хотів бачити в команді, але повноцінно використати їхні здібності так і не зумів. Як виявилося по ходу першості, хоча в «Кривбасі» 15 новобранців але - немає кому грати!
Із часом прояснилося, що претензій (йдеться про півзахист) не може бути лише до капітана, який справді переріс рівень клубу — Олександр запам'ятався яскравою грою. Утім, на тлі своїх партнерів по півзахисту, які більше нагадували несміливих юніорів... Схоже, Юрій Вільйович значно переоцінив рівень Рожка та Куценка — зі своєю роботою в центрі поля ті відверто не справлялися. І знову тренер визнав свою помилку: підпустив до основи Петрова, шукаючи бодай якийсь вихід із ситуації. Спочатку Кирило зарекомендував себе лише з позитивного боку, але надалі знову сидів на лаві більше, ніж грав. Щодо Каверіна, то дуже сумніваюся, що з нього вийде щось більше, ніж «молодий та перспективний». Після одного з матчів першості (проти «Волині») тренер жалібно подивився Віталію в очі: «Потрібно ж мати совість, коли так грати...»
Захист же став відверто провалюватися саме через постійні помилки на флангах, без ефективності дій яких «Кривбас» вести гру та диктувати умови суперникам був не в змозі.
Центральна пара захисників, порівняно з попереднім сезоном, утратила в надійності, причому — суттєво. Ще б пак — в атаці фланги не працюють, у захисті помиляються, а центральні півзахисники не витримують натиску суперників — за таких умов «прогнулася» б і збірна Італії зразка 2006 року!
На Лисицького, до слова, покладалося чимало сподівань — не витримав, а інколи просто зривався, помиляючись і позиційно, і в боротьбі. На флангах оборони команді «не пощастило», як і в півзахисті: Васильєв, Кицута та Сердюк непогано підключалися до атаки,зате у захисті залишали за собою порожні зони.
А ось хто зумів грати на звично непоганому рівні, так це Боровик, який до пори до часу виручав команду у воротах, навіть забив рятівний м'яч у грі проти «Арсеналу».
Як українці розмовляли різними мовами
Єдності в «Кривбасі» не було. Якщо вже селекція не виправдала сподівань, варто було очікувати принаймні на характер та непогану фізичну форму гравців. І тут у «максимівців» не зрослося. Почавши з триматчевої безголевої серії, після шести турів команда мала 6 очок, після 13 турів — 9 місце й 16 очок, у підсумку — 18 залікових пунктів та 13 місце. Відповідно, розпочавши чемпіонат досить невдало, криворіжці здивували хоча би стабільністю — як зачепилися за місця між восьмим та тринадцятим, так там залишаються й нині. Гадаю, там вони перебуватимуть і надалі. Характер? Безсумнівно, в українському чемпіонаті він часто відіграє основну роль, і хоча наставник і намагався навчити колектив саме грати у футбол, а не мучитися, забувати про бійцівські риси гравці не мали права. Утім, таки забули. Тому нині складається досить сумне враження про гру «Кривбасу» в осінній частині змагань: така безхарактерна, маловидовищна, повільна команда без тренерського почерку та з проваленою кадровою роботою наставника і селекційної служби може подобатися тільки естетам, яких ще світ не бачив!
Уболівальники ж клубу вважають, що в усьому винне керівництво, яке проводить політику такого собі футбольного «жебрака» — «що дадуть, те й матиму», адже, всупереч обіцянкам очільників та тренера клубу, в команді й досі виступає ціла низка орендованих футболістів, принаймні кілька з яких (якщо не всі), напевно, мріють грати в іншій команді, виходячи на поле в червоній футболці криворізького клубу...
А тепер усього два коментарі вболівальників з офіційного сайту клубу:
1.«Руслан»: «Особисто моя думка з приводу гри «Кривбасу» така: гравці просто не розуміють, де вони грають. Був би я господарем, я б усю команду загнав би в шахту хоча б на одну зміну. Результат був би відразу!».
2.«Костя»: «Скоро чергові викинуті пташенята з гнізда Рамоса приїдуть до нас у «Кривбас». Ті рідкісні, які не долетять далі, ніж до середини Дніпра. І буде в нас віра в Доброго Дядю, очікування змін на краще, які неодмінно коли-небудь стануться. Ось тільки, коли?».
«Кривбас»: перша частина чемпіонату
Найкращий матч: Металіст — Кривбас — 3:4
Продемонстрований потенціал: Кривбас — Шахтар — 0:2
Найгірший матч: Кривбас—Таврія — 1:4
Головне розчарування: Юрій Вільйович Максимов
Відкриття: Дмитро Хомченовський
Найкращий гравець: Євген Боровик
Найгірший гравець: Валерій Куценко (гол із пенальті, червона картка та провалена гра в центрі поля).
Анатолій ВОЛКОВ, газета «Український футбол»
